Хатинка Луче Чучхе

(хочеться поговорити про щось приємне)
Про пост Андрія Приймченка та коментар до цього посту від Івана Семесюка. Все з фейсбука, посилання загубила.

Далі цитата, пост Андрія Приймаченка:
( Read more... )

(далі цитата, пост від Івана Семесюка, який є коментарем до посту Андрія Приймаченка):

( Read more... )

Скажу таке:

1. відмовитися від базових речей (тим більш таких святих речей як борщ) неможливо. Воно або саме відвалюється, або не відвалюється. Можна зіпсувати собі та іншим життя спробами відмовитися, але ефекту не буде.

2. порівняно з відмовою від базових речей, із страшними недоліками (наприклад, меншовартістю, або зазрощами) розлучатися дуже легко. Бо від поганого, навіть якщо воно проросло в тебе, відмовлятися легко та приємно, не те що від козаків, бабусь, церкви та борщу))) ;

3. взагалі, якщо країна живе якимись "козаками", яких вже двісті років немає, якщо вони займають надто велику частку суспільного ментального простору, з цією країної щось сильно негаразд. Від минулого неможливо відмовитися, але жити ним шкідливо для психіки. Скажімо так - от коли наше козацьке минуле у нашому уявленні про себе є базою для освоєння нами космосу (ну, в недалекому майбутньому))) або створення супер-пупер роботів, штучного інтелекту або ще чогось навіть не сучасного, а надсучасного - оце нормально. Я не знаю, ось коли дитина малює експедицію на марс, а там купол, біля нього дерева чудернацької форми, й дитина пояснює, що українці там обов*язково зроблять садок біля хати, з добрими маріанськими хрущами, бо ось такий ми народ, нам треба, щоб все було якнайкраще, та ще й затишно - оце воно. Запустити Шевченка в космос. Я, звісно, спрощую, бо в мене самої уяви не вистачає, щоб описати, яке воно має бути. Отже, здорова нація стоіть на минулому та направлена в майбутнє. Тоді в неї є неповторне обличчя, яке легко запам*ятати іноземцям. Але такі речі все одно не виникають заради іміджу;

4. не турбуйтеся, росіяни все одно не зможуть в подальшому засвоїти наш спадок так, як це можемо зробити ми. Вони взагалі йдуть в минуле, це видно неозброєним оком, й наслідки цього вже теж видно. Тому ми б були дурні, якби відмовилися від того, що нас надихає, через тих, хто це навіть використати не зможе. Проблема в тому, що ми теж не надто сучасні та не направлені в майбутнє, але ніхто, крім нас, цього не змінить;

5. нам все одно треба дуууже сильно змінюватися. Ми, відверто кажучі, багато в чому страшенно стрьомні. Не від природи, а просто звикли жити в болоті, без розвитку (тепер маємо наслідки). Я б оце примусово зробила українською національною ідеєю думку, що ми ось такі люди, як нас припре, ми все зробимо, змінимося як завгодно, будемо вчитися вдень та вночі, лише б нам оце волю. Мовляв, були мирні, стали войовничі, як припекло. А можемо педантичнішими ніж німці, наполегливішими в навчанні, ніж китайці, вправнішими в законі, ніж англійці, з посмішкою ширшою, ніж в американців, отакі ми козаки. )))
Оце нам би допомогло. А відмова від кирилиці - ні, не допоможе.

П. С. не можна забувати про різницю між пацюком та хом*ячком. Різниця, як відомо, в іміджі. ))) Тобто наші якись там володимири красні солнишкі не менш цікаві та неповторні, ніж королі артури. Треба просто якісно все робити, в тому числі показувати себе світу, тоді люди до вас потягнуться. ))) Геть бездарів та шароварщиків.