luche_chuchhe: (Default)
Щодо цього - https://www.facebook.com/babchenkoa/posts/525091854257719

1. гадаю, нам варто усім перестати називати російських військових пропагандистів журналістами. Це не просто помилка, це брехня. Все одно що російських кадрових військових "у відпустці", осетинських та чеченських найманців та місцевих донбасських бандитів (справжніх бандитів, жодних метафор) називати "ополченцями". Правдиве називання - це теж елемент війни. Вам же не здається, що називати терористів та російських агресорів ополченцями - це нормально та правильно? Розумієте, чому нав*язати брехню у називанні для пуйла та його помічників так важливо? Тут те саме.
Нам намагаються нав*язати, що ті люди є журналістами, тому ми маємо до них відповідно ставитися, але вони не журналісти. Папірець не робить людину журналістом, так само, як калаш та колорадська стрічка не робить людину ополченцем. Якщо вони журналісти, тоді й Геббельс - просто журналіст, треба до нього відповідно ставитися. Називайте їх геббельсами, інформаційною обслугою терористів, фсбшниками, або ще якось, головне, щоб назва відповідала суті. Будьте наполегливими, нав*язуйте правильну назву іншим, тим, хто піддався російській військовій пропаганді. Не треба, щоб назва була образливою, треба, щоб вона була правдивою.
Тому раджу більше ніколи не вживати щодо цих людей слово "журналіст" та в будь-яких розмовах зауважувати, що вони не є журналістами.

2. Коментар Nemo Sharapov:
"Будут еще трупы - и раскол обозначится еще ярче. Люди не смогут усидеть на двух стульях. Для многих искренне поддерживающих россиян украинцы скоро перестанут быть "достаточно хорошими", особенно, когда выйдут из разрязда "всегда жертвы". Беспомощной жертве прощают реакции, которые не прощают, способному хоть раз ударить в ответ. Многие, кто осознанно говорит "мы не против России, мы против Путина" тоже сдвинутся в спектре, начнут выдавать иррациональные злобные и мстительные реакции. Просто потому, что невозможно "поддерживать украинцев" и спокойно жить в РФ и ничего не делать, особенно, когда украинцы в ухо твоим знакомым дают. И невозможно, быть "не против России", когда вокруг несколько месяцев смерти, раненные, истерика введет/ не введет. Люди себя эмоционально будут раскачивать, чтобы выжить просто. Одни - раскачивать на равнодушие и осуждение жертв, переставших быть жертвами, другие - раскачивать на ненависть и месть к равнодушным, к объективным и спокойным".

Саме це зараз й відбувається. Ми бачимо, що росіяни, які відразу симпатизували Україні та українцям, або знаходяться у розпачі та депресії, істериці, або потихеньку починають знаходити, що українці все ж таки трохи поганенькі, якісь неідеальні. Це не звичайне визнання за кожною людиною права не бути ідеальною, це специфічне розчарування, етап на шляху, який окреслено Nemo Sharapov.
luche_chuchhe: (Default)
(хочеться поговорити про щось приємне)
Про пост Андрія Приймченка та коментар до цього посту від Івана Семесюка. Все з фейсбука, посилання загубила.

Далі цитата, пост Андрія Приймаченка:
Read more... )

(далі цитата, пост від Івана Семесюка, який є коментарем до посту Андрія Приймаченка):

Read more... )

Скажу таке:

1. відмовитися від базових речей (тим більш таких святих речей як борщ) неможливо. Воно або саме відвалюється, або не відвалюється. Можна зіпсувати собі та іншим життя спробами відмовитися, але ефекту не буде.

2. порівняно з відмовою від базових речей, із страшними недоліками (наприклад, меншовартістю, або зазрощами) розлучатися дуже легко. Бо від поганого, навіть якщо воно проросло в тебе, відмовлятися легко та приємно, не те що від козаків, бабусь, церкви та борщу))) ;

3. взагалі, якщо країна живе якимись "козаками", яких вже двісті років немає, якщо вони займають надто велику частку суспільного ментального простору, з цією країної щось сильно негаразд. Від минулого неможливо відмовитися, але жити ним шкідливо для психіки. Скажімо так - от коли наше козацьке минуле у нашому уявленні про себе є базою для освоєння нами космосу (ну, в недалекому майбутньому))) або створення супер-пупер роботів, штучного інтелекту або ще чогось навіть не сучасного, а надсучасного - оце нормально. Я не знаю, ось коли дитина малює експедицію на марс, а там купол, біля нього дерева чудернацької форми, й дитина пояснює, що українці там обов*язково зроблять садок біля хати, з добрими маріанськими хрущами, бо ось такий ми народ, нам треба, щоб все було якнайкраще, та ще й затишно - оце воно. Запустити Шевченка в космос. Я, звісно, спрощую, бо в мене самої уяви не вистачає, щоб описати, яке воно має бути. Отже, здорова нація стоіть на минулому та направлена в майбутнє. Тоді в неї є неповторне обличчя, яке легко запам*ятати іноземцям. Але такі речі все одно не виникають заради іміджу;

4. не турбуйтеся, росіяни все одно не зможуть в подальшому засвоїти наш спадок так, як це можемо зробити ми. Вони взагалі йдуть в минуле, це видно неозброєним оком, й наслідки цього вже теж видно. Тому ми б були дурні, якби відмовилися від того, що нас надихає, через тих, хто це навіть використати не зможе. Проблема в тому, що ми теж не надто сучасні та не направлені в майбутнє, але ніхто, крім нас, цього не змінить;

5. нам все одно треба дуууже сильно змінюватися. Ми, відверто кажучі, багато в чому страшенно стрьомні. Не від природи, а просто звикли жити в болоті, без розвитку (тепер маємо наслідки). Я б оце примусово зробила українською національною ідеєю думку, що ми ось такі люди, як нас припре, ми все зробимо, змінимося як завгодно, будемо вчитися вдень та вночі, лише б нам оце волю. Мовляв, були мирні, стали войовничі, як припекло. А можемо педантичнішими ніж німці, наполегливішими в навчанні, ніж китайці, вправнішими в законі, ніж англійці, з посмішкою ширшою, ніж в американців, отакі ми козаки. )))
Оце нам би допомогло. А відмова від кирилиці - ні, не допоможе.

П. С. не можна забувати про різницю між пацюком та хом*ячком. Різниця, як відомо, в іміджі. ))) Тобто наші якись там володимири красні солнишкі не менш цікаві та неповторні, ніж королі артури. Треба просто якісно все робити, в тому числі показувати себе світу, тоді люди до вас потягнуться. ))) Геть бездарів та шароварщиків.
Відслідковуючи реакцію іноземців на серію "Подяки не досить", прийшов до таких висновків.

(no subject)

Tuesday, 29 July 2014 20:55
luche_chuchhe: (Default)
Про "імперську чумку" (перепост з фейсбуку) Nemo Sharapov

www.facebook.com/nemo.sharapov/posts/1445696895693495

Простыня про имперскую чумку.

Коль уж зашла речь кое-где об аналогиях "имперской чумки" и отдельных психологических феноменов, хочу выпендриться.
Начнем с того, что в российском варианте это не просто "империя", это империя, которая держится на значительном огосударствлении общества и на слабости гражданского общества.
Я не доктор психологических наук, не социолог и не философ, а обычный читатель и наблюдатель. Но хочу сказать о той самой, пресловутой, атомизации общества, которая не позволяет обществу давить на государство и направлять его, потому что каждый сам за себя, а любые массовые групповые действия - недостаточно массовые, недостаточно эффективные и недостаточно продолжительные, чтобы достигнуть успеха. Однако, с другой стороны, мы наблюдаем колоссальное единение общества под идеологическим и политическим "зонтиком лояльности" к центральной государственной власти.
Одновременно существуют два феномена: недовольство действиями власти на местах (везде крокодилы и людоеды) и твердая вера, что уж крокодилы и людоеды защищают от врагов, они самые умные и как-то все устроят.
Что же это за штука и какие у нее аналогии?
Как рассказал нам нобелевский лауреат Олсон в "Логике коллективных действий", большие группы людей крайне редко способны организоваться для достижения рациональных целей и достигнуть успеха. Связано это с "проблемой безбилетника". Проще говоря, каждый эгоистично думает, что не будет надрываться для общего дела, потому что еще пять тысяч идеалистов и без того надрываются, а когда они достигнут цели, то желанные блага достанутся и тому, кто смотрел матч по телевизору, а не был на поле. Почему? Потому что это блага не исключительные, такие блага, которые либо всем, либо их качество страдает.
В конце этой цепочки рассуждений огромное число членов группы решает не делать почти ничего, кроме тех, кому без искомых благ жизнь не мила и отступать некуда, терпеть невозможно.

Конечно, существуют всякие способы добиться цели и для большой группы людей с общими интересами.

Read more... )

 


Посилання в тему, ілюстрація - censor.net.ua/resonance/295840/pochemu_ya_doljna_styditsya_chto_ya_russkaya
(там людину весь час заносить у тему етнічності замість теми громадянства, але це теж є дуже ілюстративним напрямком думок)

March 2016

M T W T F S S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 2526 27
28293031   

Expand Cut Tags

No cut tags