(no subject)
Tuesday, 29 July 2014 14:07![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
luche_chuchheМабуть, це вже хтось помітив до мене, бо воно ж таке... яскраве.
Зрозуміла, що мені нагадує оте нав*язливе бажання втюхати нам, українцям, ідею "порятунку" нами Росії, російської нації, російського етносу, навіть російської мови. Мовляв, РФ все, криза страшна, девальвація всього, на носі події страшні та епичні, а тут Україна, яка раптом перетворюється на "альтернативний російський проект", майбутній порятунок усього російського, бо у власне Росії російський проект зазнав краху та перетворився на щось страшне.
Я гадаю, ця хвиля лише починається, далі буде веселіше.
Зараз поясню, про що мова, а потім скажу, що воно таке. )))
Що я бачила:
- буде хвиля еміграції найкращіх людей РФ до України, і ось вони створять нам тут нарешті культуру (виглядає офігєнно - людина не промовляє вголос, що самі українці некультурні або неспроможні створити сучасну культуру, але оте "створення" культури передбачає саме це, непромовлене). Бачила такі статті вже навіть у виконанні іноземців в англомовній пресі!
- російськомовність значної кількості українців - це класно, так на українських ланах, збережеться російська культура, тому треба посилювати русифікацію (все це промовляється зовсім без агресії до всього українського, а з захватом, просто все українське вважається дурничкою порівняно з великою російською культурою, яку треба зберегти будь-яким чином);
- українці та росіяни один народ, просто частина його здуріла та пішла війною на іншу частину. Коли скажені програють, центр російської культури перенесться до України (тут не ставлять під сумнів, що в Україні сам по собі, спонтанно виникне центр саме російської культури, а не якоїсь іншої культури, з російською мало сумісної (я зараз не про етнічність, пісні та вишиванки з косоворотками, а про всякі базові речі, про сприйняття світу, про те, що світи Петра 1 та Мазепи не можуть не бути природніми антагоністами))
- усілякі варіації та фантазії, від простого, без обгрунтування "на вас вся надєжда" до необхідності рятувати Росію, бо страшний Китай вже на порозі та ось-ось нас поглине.
Отже, що ми бачимо: одночасний напад та волання, вимоги "врятувати" - адресовані до жертви нападу.
Це ж класичний трикутник Карпмана.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Драматичний_трикутник
Коли стосунки двох (або більше) сторін обмежені участю у ролях Переслідувача, Жертви та Рятівника. В нашому випадку дві сторони (тому що Захід на роль Рятівника не годиться чисто емоційно - не грають вони, або принаймні недостатньо грають). Якщо сторін дві, ролі змінюються послідовно - Переслідувач перетворюється на Жертву, Жертва на Рятівника а потім на Переслідувача. Або Жертва перетворюється на Рятівника, а потім знову на Жертву, бо пагано рятує. )))
"Кожній з ролей відповідають властиві тільки їй почуття. У Переслідувача найголовніша емоція праведне обурення. У Жертви внутрішня суєта, паніка, образа на ситуацію або іншу людину. У Рятівника жалість, почуття обов'язку і відповідальності за іншу людину".
При цьому "Жертва насправді не така безпомічна, як себе відчуває, Рятівник насправді не рятує, Переслідувач насправді не має обгрунтованих претензій".
Повірте, в цю гидоту краще не влазити, бо весь світ починаєш сприймати наче через викривлене скло, а вибратися неймовірно складно.
Отже, що нам пропонують.
Наш уряд та наші люди на вас нападають, але ви не займайтеся власним порятунком, з ролі Жертви (а українці нещодавно були типовими жертвами) йдіть не в роль, наприклад, якогось там "Переможця, який сам керує власною будьбою та займається власними справами", а в роль Рятівника - рятуйте Росію та російську культуру. Через короткий час з*явиться все більше претензій, що Рятівник якийсь егоістичний, і взагалі, це в нього не так і те не так, і якийсь він недостатньо проросійський, і рятує пагано, от якби він почав керуватися гарними російськими звичаями, як то "єдіноначаліє", то результат був би кращій. Через деякий час колишній рятований відчує, що його дискрімінують, йому не дають розвернутися на всю ширь та обмежують його широкий національний характер українською провінційністю, а характер вимагаю блиску та імперського розмаху. Тобто Рятований перетвориться на Жертву колишнього Рятівника і дуже швидко - на Переслідувача.
Отже, не ведіться.
Такий "порятунок" не призводить до справжнього порятунку, це лише гра, вдавання.
Я додала б, що серед емоцій Рятівника є ще відчуття власної значущості, сили. Тобто вас будуть умовляти розповідями про те, що ось, Україна тепер сильна, нація народилася, перед нею блискуче майбутнє, що уникнення рятування Росії - це прояв комплексу меншовартості, звички до власної слабкості тощо. Що сильна, самодостатня Україна _має_ врятувати російську культуру.
(ще раз, для етнічно-стурбованих - мова не про етнічність. Російський етнос в межах української культури існував, існує, буде далі існувати, жодних обмежень щодо розвитку етнічної культури меншин не має бути)
Зрозуміла, що мені нагадує оте нав*язливе бажання втюхати нам, українцям, ідею "порятунку" нами Росії, російської нації, російського етносу, навіть російської мови. Мовляв, РФ все, криза страшна, девальвація всього, на носі події страшні та епичні, а тут Україна, яка раптом перетворюється на "альтернативний російський проект", майбутній порятунок усього російського, бо у власне Росії російський проект зазнав краху та перетворився на щось страшне.
Я гадаю, ця хвиля лише починається, далі буде веселіше.
Зараз поясню, про що мова, а потім скажу, що воно таке. )))
Що я бачила:
- буде хвиля еміграції найкращіх людей РФ до України, і ось вони створять нам тут нарешті культуру (виглядає офігєнно - людина не промовляє вголос, що самі українці некультурні або неспроможні створити сучасну культуру, але оте "створення" культури передбачає саме це, непромовлене). Бачила такі статті вже навіть у виконанні іноземців в англомовній пресі!
- російськомовність значної кількості українців - це класно, так на українських ланах, збережеться російська культура, тому треба посилювати русифікацію (все це промовляється зовсім без агресії до всього українського, а з захватом, просто все українське вважається дурничкою порівняно з великою російською культурою, яку треба зберегти будь-яким чином);
- українці та росіяни один народ, просто частина його здуріла та пішла війною на іншу частину. Коли скажені програють, центр російської культури перенесться до України (тут не ставлять під сумнів, що в Україні сам по собі, спонтанно виникне центр саме російської культури, а не якоїсь іншої культури, з російською мало сумісної (я зараз не про етнічність, пісні та вишиванки з косоворотками, а про всякі базові речі, про сприйняття світу, про те, що світи Петра 1 та Мазепи не можуть не бути природніми антагоністами))
- усілякі варіації та фантазії, від простого, без обгрунтування "на вас вся надєжда" до необхідності рятувати Росію, бо страшний Китай вже на порозі та ось-ось нас поглине.
Отже, що ми бачимо: одночасний напад та волання, вимоги "врятувати" - адресовані до жертви нападу.
Це ж класичний трикутник Карпмана.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Драматичний_трикутник
Коли стосунки двох (або більше) сторін обмежені участю у ролях Переслідувача, Жертви та Рятівника. В нашому випадку дві сторони (тому що Захід на роль Рятівника не годиться чисто емоційно - не грають вони, або принаймні недостатньо грають). Якщо сторін дві, ролі змінюються послідовно - Переслідувач перетворюється на Жертву, Жертва на Рятівника а потім на Переслідувача. Або Жертва перетворюється на Рятівника, а потім знову на Жертву, бо пагано рятує. )))
"Кожній з ролей відповідають властиві тільки їй почуття. У Переслідувача найголовніша емоція праведне обурення. У Жертви внутрішня суєта, паніка, образа на ситуацію або іншу людину. У Рятівника жалість, почуття обов'язку і відповідальності за іншу людину".
При цьому "Жертва насправді не така безпомічна, як себе відчуває, Рятівник насправді не рятує, Переслідувач насправді не має обгрунтованих претензій".
Повірте, в цю гидоту краще не влазити, бо весь світ починаєш сприймати наче через викривлене скло, а вибратися неймовірно складно.
Отже, що нам пропонують.
Наш уряд та наші люди на вас нападають, але ви не займайтеся власним порятунком, з ролі Жертви (а українці нещодавно були типовими жертвами) йдіть не в роль, наприклад, якогось там "Переможця, який сам керує власною будьбою та займається власними справами", а в роль Рятівника - рятуйте Росію та російську культуру. Через короткий час з*явиться все більше претензій, що Рятівник якийсь егоістичний, і взагалі, це в нього не так і те не так, і якийсь він недостатньо проросійський, і рятує пагано, от якби він почав керуватися гарними російськими звичаями, як то "єдіноначаліє", то результат був би кращій. Через деякий час колишній рятований відчує, що його дискрімінують, йому не дають розвернутися на всю ширь та обмежують його широкий національний характер українською провінційністю, а характер вимагаю блиску та імперського розмаху. Тобто Рятований перетвориться на Жертву колишнього Рятівника і дуже швидко - на Переслідувача.
Отже, не ведіться.
Такий "порятунок" не призводить до справжнього порятунку, це лише гра, вдавання.
Я додала б, що серед емоцій Рятівника є ще відчуття власної значущості, сили. Тобто вас будуть умовляти розповідями про те, що ось, Україна тепер сильна, нація народилася, перед нею блискуче майбутнє, що уникнення рятування Росії - це прояв комплексу меншовартості, звички до власної слабкості тощо. Що сильна, самодостатня Україна _має_ врятувати російську культуру.
(ще раз, для етнічно-стурбованих - мова не про етнічність. Російський етнос в межах української культури існував, існує, буде далі існувати, жодних обмежень щодо розвитку етнічної культури меншин не має бути)
