Ну, я хотіла бути почутою в тому числі російськомовними українцями. У мене немає ілюзій щодо їхнього начебто нерозуміння української, але я знаю, що навіть у дуже притомних людей через багаторічну пропаганду може бути підсвідоме уявлення, начебто текст, написаний українською, їм, російськомовним, не адресований. Люди дуже звикли, що українська знаходиться у мовному гетто, а російська - язик межнационального абщения.

Я це читала, але вплинуло на мене не це. Ще не вистачало, щоб я важливі рішення приймала через якихось нацистських москаликів. Ні, то був адекватний пост адекватної українки щодо України як альтернативного місця для розвитку російської культури. Більше того, я сама цю ідею підтримувала, але коли вона була сформульована, чітко усвідомила, що я в цьому брати участь не буду і буду уникати навіть опосередкованої допомоги цьому руху чи то проекту, бо воно _не моє_. Все, я українська українка, це мій остаточний свідомий вибір, а мої дії мають відповідати моєму вибору.